Abstract
<jats:p>У статті представлено фундаментальне дослідження архітектоніки українського інтелектуального ландшафту XIX – початку XX століття в контексті його сучасної цифрової репрезентації та епістемологічного переосмислення. У межах дослідження обґрунтовано концептуальний перехід від традиційного дескриптивно-джерелознавчого опису до методології когнітивного моделювання складних інтелектуальних мереж. У центрі уваги перебуває діяльність провідних наукових осередків – Наукового товариства імені Шевченка (НТШ), Українського наукового товариства (УНТ) у Києві, Харківського математичного товариства та Одеського товариства історії та старожитностей. Доведено, що ці інституції функціонували як автономні соціокультурні організми та епістемологічні хаби, що забезпечували інтелектуальну тяглість та наукову суб’єктність України в умовах імперської бездержавності. Особливу наукову новизну становить розробка та дескрипція авторського терміна «когнітивна верифікація». Ця методологія пропонується як багаторівневий інструментарій для ідентифікації та реституції українського інтелектуального внеску, який тривалий час був прихований під нашаруваннями імперських наративів у глобальних бібліометричних базах. У статті деталізовано процедури просопографічного аналізу та семантичного контент-моніторингу, що дозволяють верифікувати національну приналежність наукових шкіл через аналіз терміносистем та мереж цитувань. Значну увагу приділено технологічній трансформації архівної спадщини, зокрема фондів Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (НБУВ). Здійснено аналіз переходу від статичного цифрового архівування до створення динамічних графів знань на основі принципів Linked Open Data (LOD). У роботі доведено, що така стратегія репрезентації дозволяє інтегрувати українську наукову спадщину в загальноєвропейський контекст, нівелюючи проблему джерельної розпорошеності між архівами різних держав. У висновках акцентовано на стратегічному значенні цифровізації наукових осередків як чинника національної безпеки. Сформована на основі верифікованих даних «когнітивна фортеця» розглядається як інструмент захисту інтелектуального суверенітету України від зовнішніх маніпуляцій та апропріацій. Практична значущість дослідження полягає у можливості імплементації запропонованих алгоритмів у сучасні цифрові гуманітарні проєкти, спрямовані на деколонізацію вітчизняної історії науки та утвердження України як високотехнологічної нації з потужним академічним корінням.</jats:p>