Abstract
<jats:p>Культура СРСР була інструментом комуністичного режиму у формуванні радянської ідентичності. Вона мала неоднозначний суперечливий характер. З одного боку, сприяла культурному збагаченню, масовій освіті, розвитку науки, театру, кінематографу, музики, створювала творчі можливості для появи плеяди талановитих письменників, режисерів, композиторів, митців, які представляли і створювали позитивний імідж держави на міжнародній арені, але в рамках уніфікованого культурного простору. А з другого, – радянська пропаганда зробила все, щоб денаціоналізувати самобутні культури союзних республік. У даному контексті відбулося згортання політики коренізації в Україні, масові репресії проти національних діячів культури, переписування історії, звуження сфери функціонування української мови й тотальна русифікація. У другій половині 1980-х років відбулися політичні трансформації в суспільстві, пов’язані з політикою «перебудови» та курсом на «гласність». Утворилася нова морально-політична атмосфера, яка посприяла підвищенню суспільно-політичної активності мас та відродженню національної свідомості українського народу. Важливим досягненням періоду стала «гласність» та демократизація політичної системи. Було відкрито правду про репресії, Голодомор-Геноцид, послаблено цензуру, зріс інтерес до національної історії, мови. Активізувалося громадське життя, в якому спостерігалися лібералізаційні тенденції. Почав утверджуватися політичний плюралізм, зароджуватися багатопартійність. Розширилися можливості суспільства у сферах свободи слова та вільнодумства, відбувалася масова політизація мислення молоді, що сприяло появі різноманітних об’єднань, організацій, груп, які згодом назвуть «неформальними» («Український культурологічний клуб», «Товариство Лева», екологічна асоціація «Зелений світ» тощо). Почався новий етап боротьби за відродження й функціонування української мови. З ініціативою виступили культурні та громадсько-політичні організації. Було створено Товариство української мови імені Тараса Шевченка, яке об’єднало в собі українську національно зорієнтовану інтелігенцію. У 1991 р. Товариство реорганізовано у Всеукраїнське товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка.</jats:p>