Abstract
<jats:p>Зростання поширеності ХХН і потреби в замісній нирковій терапії сприяло розвитку трансплантації нирки у всьому світі. Мета роботи: вивчити стан і наслідки трансплантації нирки в національній педіатричній когорті та визначити значення окремих епідеміологічних характеристик для виживаності ниркового графта. Методи. Проведено аналіз 373 епізодів первинної трансплантації нирки у реципієнтів віком до 18ти років. Обсерваційне дослідження охопило період з 2001 року, мало ретроспективний дизайн та виконано для статистичних і наукових цілей із залученням деперсоніфікованих даних. Результати. Встановлено, що кумулятивна 5-ти річна виживаність ниркового трансплантата у дітей в Україні відповідає середнім даним ESPN/ERA Registry і складає від 80.1% до 87.7% залежно від періоду аналізу. Базові характеристики когорти, а саме – етіологія ХХН з домінуванням аномалій розвитку сечової системи, час в листі очікування (10.5-12.0 місяців) та медіана віку втручання (12.6-12.9 років) – також наближались до міжнародних. Визначені етіологічні і вікові зони негативних наслідків: вищий ризик втрати графта в перші 12 місяців у пацієнтів з вродженими вадами розвитку сечової системи, полікістозною хворобою нирок, наслідками гострого пошкодження нирок та в молодшій віковій групі (≤3 років); збереження надалі (період від 12 місяців до 5 років) високих ризиків для осіб з полікістозною хворобою нирок та тих, хто переніс гостре пошкодження нирок, значуще зростання вірогідності втрати трансплантата у пацієнтів з гломерулонефритом в анамнезі, ризик підліткового віку (>10 років). Висновки. Зростання кількості педіатричних трансплантацій в Україні з омолодженням віку реципієнтів і розширенням посмертного донорства посилює виклики супроводу пацієнтів. Визначені клінічні групи підвищеного ризику втрати графта для різних періодів спостереження (до 12 місяців і після, до 5 років включно) потребують додаткової уваги для виявлення причин несприятливого перебігу та забезпечення довготривалого функціонування трансплантата.</jats:p>