Abstract
<jats:p>У статті обґрунтовано комплексну теоретико-методологічну рамку дослідження аксіологічного дискурсу православних церков в українському медіапросторі. Актуальність теми визначається одночасною дією двох процесів: інтенсивною медіатизацією релігійної комунікації, коли церковні смисли й оцінки поширюються через цифрові платформи та журналістські формати, і радикальним переозначенням ціннісних координат під час повномасштабної війни, коли в публічних дебатах перетинаються релігійні, громадянські та політичні уявлення про мир, справедливість, гідність, жертовність, свободу та «традицію». Метою є показати, як поєднання критичного дискурс-аналізу, герменевтики, феноменології цінностей і акторно-мережевої теорії (ANT) дозволяє одночасно: описати мовні стратегії легітимації цінностей; інтерпретувати богословські та культурні смисли у їх історичному горизонті; реконструювати переживання та інтенції суб’єктів віри; а також виявити мережеві конфігурації акторів (людських і нелюдських), що продукують і підсилюють певні оцінки в медіаінфраструктурі. Запропоновано дизайн дослідження, який включає формування корпусу текстів (офіційні заяви, проповіді, інтерв’ю, дописи в соціальних мережах, медіапублікації), багаторівневу схему кодування ціннісних категорій (ціннісні ієрархії, моральні фрейми, наративи, риторичні маркери) та процедури валідації (тріангуляція даних і методів, рефлексивний щоденник дослідника, перевірка узгодженості кодування). Наукова новизна полягає у методологічному синтезі, який переводить аналіз «що сказано» на рівень «як і ким/чим це робиться» в мережі публічної комунікації. Практичне значення – у можливості застосувати запропоновану рамку для порівняльного вивчення дискурсів різних церковних юрисдикцій, а також для експертної оцінки ролі медіа у формуванні довіри/недовіри до релігійних акторів і їхніх моральних настанов.</jats:p>