Abstract
<jats:p>У статті розглянуто феномени інтеграції та інтегративності як ключові чинники розвитку сучасного мистецько-освітнього простору. Підкреслено, що інтегративність варто розглядати як внутрішній культурний код системи, особистості або простору, здатний забезпечувати поєднання різних елементів, практик і знань у цілісну гармонійну структуру, а інтеграцію – як механізм реалізації цього коду в конкретних культурних практиках. Саме через інтеграцію відбувається розвиток нових форм мистецької освіти, що поєднують традицію та інновацію, локальне та глобальне, індивідуальне й колективне. Доведено, що інтегративність та інтеграція є взаємозалежними феноменами, які формують нову культурну парадигму мистецько-освітнього простору. Досліджувані поняття демонструють значний культуротворчий потенціал, сприяючи взаємодії традиційних і сучасних мистецьких практик, забезпечують холістичність і стійкість, формують підґрунтя для інновацій та міждисциплінарних синтезів. Інтеграція є процесом оновлення мистецько-освітньої системи на інституційному, змістовому та соціокультурному рівнях, що сприяє утворенню єдиного освітньо-культурного середовища. У сучасних умовах війни інтеграційні процеси набувають екзистенційного виміру, оскільки підтримують культурну тяглість, сприяють міжнародній співпраці та зміцненню національної ідентичності.</jats:p>