Abstract
<jats:p>У статті досліджується драматургічне підґрунтя лібрето опери Жюля Массне «Жонглер Богоматері», що сформоване на основі середньовічної легенди про мандрівного виконавця та його духовне служіння Діві Марії. Розкривається соціально-естетична природа жонглерства як важливої складової європейської культури Середньовіччя, зокрема його поділ на придворну та мандрівну традиції. Проаналізовано ключові літературні джерела легенди, насамперед поему «Акробат Богоматері» як приклад жанру exemplum, що поєднує повчальність, релігійну символіку та елементи народного оповідного мистецтва. Висвітлено процес трансформації образу жонглера від соціально маргінального виконавця до носія духовної ідеї самопожертви та віри. Показано, що драматургічна основа лібрето ґрунтується на синтезі історико-культурних нашарувань, які формують багатовимірний образ головного героя як утілення морального і духовного ідеалу.</jats:p>