Abstract
<jats:p>Розглянуто режисерські підходи до інтерпретації шедевру епохи класицизму - опери В.А. Моцарта «Дон Жуан» у Національній опереті України 2026 року. З’ясовано концептуальне бачення композитора на жанрово-стильові особливості вирішення музичної драматургії опери в контексті театральної естетики доби класицизму. Окреслено особливості трактування твору-оригіналу режисером-постановником та художником-сценографом в естетиці постмодернізму, що суперечить композиторському задуму твору-оригіналу. Звернено увагу на домінування сценічної дії над музично-драматургічною складовою опери, що заважало глядачеві сприймати розвиток подій в музичному аспекті. Відмічено негативний вплив на сприйняття глядачем вистави її звукового оформлення з використанням підзвучки для оперних голосів, що порушувало баланс між оркестром і вокалом. Окреслено перевантаження вистави надмірним сценографічним оформленням заради створення, на думку постановників, «епічного простору» з відображенням різних історій та подій. Визначено негативні прояви нескінченного візуального шуму на сприйняття глядачем драматургічного розвитку подій та взаємодії персонажів. Запропоновано дотримання меж режисерської сумлінності у трактуванні шедевральної оперної класики загалом та постмодерністській естетиці зокрема.</jats:p>