Abstract
<jats:p>У статті розглянуто феномен фестивації як характерну ознаку сучасної культури, що відображає перехід від сакрального свята до масового культурного продукту епохи споживання. Проаналізовано дихотомію між автентичним святом і симуляцією свята у контексті культурологічних ідей Олдоса Гакслі. Показано, що у цифрову добу фестивальна культура втілює амбівалентність: з одного боку, вона слугує комерційною індустрією видовищ і сенсорного перевантаження, з іншого, – зберігає архетипову функцію ритуалу, катарсису й самотрансценденції. Концепція «соми» в інтерпретації Гакслі осмислюється як метафора сучасної культури розваг, що підмінює досвід проживання досвідом споживання. У статті доведено, що попри домінування симулятивних форм, фестивація може залишатися простором автентичного досвіду, психоемоційного звільнення та пошуку «дверей сприйняття». Такий підхід дозволяє розглядати фестиваль як лімінальний простір, де можливе оновлення колективного та індивідуального досвіду поза межами буденності.</jats:p>