Abstract
<jats:p>Введение. Возрастная дегенерация макулы (ВМД) приводит к частичной или полной потере центрального зрения, являясь причиной утраты трудоспособности и возникновения инвалидности больных. Существующая проблема оправдывает поиск новых методов воздействия на зрительный анализатор у больных ВМД. Цель. Изучить динамику остроты зрения у больных с сухой формой ВМД после двух курсов низкоэнергетической световой терапии и медикаментозного лечения. Материал и методы. Основную группу (ОТ) составили 115 пациентов (187 глаз), которые проходили два курса низкоэнергетической световой терапии (НСТ) в сочетании с двумя курсами медикаментозного лечения в условиях стационара в течение 10 дней каждый. Контрольную группу (КТ) составили 95 пациентов (163 глаз), которые проходили только два курса медикаментозного лечения в условиях стационара в течение 10 дней каждый. Курсы лечения проводились с интервалом в шесть месяцев. Наблюдение в группах проводилось до, после лечения, через 1, 3, 6мес. после каждого из двух курсов лечения. Визометрию проводили с помощью таблиц ЕТБЯВ (количество знаков). В зависимости от остроты зрения (ОЗ), ОТ была разделена на: I подгруппу (54 глаз) — < 47знаков и II подгруппу (133 глаз) — > 47знаков; КТ — на: I подгруппу (47глаз) — < 47знаков и II подгруппу (116 глаз) — > 47знаков. Результаты. После прохождения двух курсов лечения у пациентов I подгруппы ОТ отмечено улучшение показателя ОЗ на 21,6 %, по сравнению с КТ (22 глаза (40,7 %) против 9 (19,1 %), соответственно), стабилизация показателя ОЗ наблюдалась только у больных ОТ — 6 глаз (11,1 %). Таким образом, эффективность лечения в ОТ была на 32,7 % выше, чем в КТ (28 глаз (51,8 %) пациентов ОТ против 9 (19,1 %) в КТ). Ухудшение показателя ОЗ у пациентов КТ отмечалось на 32,8 % чаще, чем у пациентов ОТ (38 (80,9 %) пациентов КТ и 26 (48,1 %) — ОТ). После прохождения двух курсов лечения у пациентов II подгруппы ОТ и КТ, улучшение показателя ОЗ наблюдалось в 79,8 % случаев чаще у пациентов ОТ — 113 глаз (85,0 %), чем КТ — 6глаз (5,2 %), стабилизация показателя ОЗ была в 4,6 % случаев чаще у пациентов КТ — 15 глаз (12,9 %), чем у пациентов ОТ — 11 глаз (8,3 %). В целом, эффективность лечения в ОТ была на 75,2 % выше, чем в КТ (124 глаза (93,3 %) против 21 (18,1 %), соответственно). Выводы. 1. Встановлено, що у пацієнтів віковою дегенерацією макули з низьким зором після двох курсів низькоенергетичної світлової терапії сумісно з курсами медикаментозного лікування відбувається стабілізація показника гостроти зору (до лікування — (28,6±1,0) зн., після — (28,7±1,1) зн., р=0,496), водночас, у пацієнтів, які проходили тільки медикаментозне лікування, відмічено його статистично значуще погіршення з (29,3±1,0) зн. до (26,2±1,2) зн. (р=0,000). 2.Виявлено, що у хворих віковою дегенерацією макули з високим зором після двох курсів низькоенергетичної світлової терапії сумісно з курсами медикаментозного лікування відбувається статистично значуще підвищення показника гостроти зору з (71,4±0,8) зн. на початку лікування до (76,6+0,9) зн. через 12 міс. (р=0,000) та погіршення показника — з (69,5+0,9) зн. на початку лікування до (66,3+0,9) зн. після (р=0,000) у пацієнтів, які про-ходили тільки медикаментозне лікування. 2.Відмічено, що ефективність лікування хворих віковою дегенерацією макули як з низьким, так і з високим зором, які проходили два курси низькоенергетичної світлової терапії сумісно з курсами медикаментозного лікування, вища ніж у тих пацієнтів, які проходили два курси тільки медикаментозної терапії. Різниця між ними складає 32,7 % (14,0 ч- 48,15, р=0,001) у пацієнтів з низьким зором і 75,2 % (65,4 ч- 81,9, р<0,000) у пацієнтів з високим зором. 3.Ефективність низькоенергетичної світлової терапії сумісно з курсами медикаментозного лікування хворих віковою дегенерацією макули залежить від вихідних даних гостроти зору — чим вища гострота зору, тим вища ефективність даного методу лікування. </jats:p>