Abstract
<jats:p>У статті здійснено теоретичний аналіз наукових підходів до визначення структури культури професійного спілкування фахівців різного профілю та обґрунтовано авторське бачення структури культури професійного спілкування майбутніх психологів. Показано, що в сучасних дослідженнях культура професійного спілкування трактується як складне інтегративне утворення, у межах якого поєднуються особистісні, поведінкові, комунікативні, етичні й регулятивні складники, однак переважна більшість наявних моделей розроблена без урахування специфіки психологічної діяльності. Культура професійного спілкування психолога визначається як інтегративне особистісно-професійне утворення, що забезпечує етичну, ефективну та терапевтично доцільну взаємодію психолога з клієнтом, професійною спільнотою та соціальним оточенням у безпосередньому й цифровому форматах професійної діяльності. Обґрунтовується положення про те, що для професії психолога спілкування виступає не лише засобом взаємодії, а базовим інструментом надання допомоги, що зумовлює необхідність вивчення логіки структурної організації відповідного феномена. На основі узагальнення суміжних концепцій і з урахуванням терапевтичної природи психологічної взаємодії запропоновано структуру культури професійного спілкування майбутніх психологів, яка охоплює перцептивно-емпатійний, комунікативно-мовленнєвий, інтерактивно-поведінковий, етико-деонтологічний та рефлексивно-регулятивний компоненти. Аргументовано, що така структура відображає послідовний перехід від процесів професійного сприймання клієнта до організації взаємодії, етичної регуляції та усвідомленого контролю власних комунікативних дій. Запропонована модель враховує сучасні умови здійснення психологічної практики, зокрема розширення цифрових форматів професійного спілкування, і створює теоретичне підґрунтя для розробки педагогічних умов, технологій підготовки та діагностичних засобів оцінювання сформованості культури професійного спілкування майбутніх психологів.</jats:p>