Abstract
<jats:p>Адаптивний спорт в умовах участі України у війні, її незламного населення у боротьбі за збереження історичної ідентифікації став ключовим конструктом фізичної та психологічної реабілітації ветеранів і постраждалих від війни. Адаптивний спорт – це багатофакторна система модифікованих видів спорту для людей з інвалідністю, яка детермінована реаліями нинішньої боротьби українського народу та позиціонується як фундаментальний ключовий інструмент соціальної реінтеграції до соціуму, особливо для ветеранів війни. Адаптивний спорт, з морально-етичної точки зору, дає можливість людям з особливими потребами засвоїти нові цінності життя та визнати, що інвалідність – це не вирок, а новий етап їх життєвої діалектики. Адаптивний спорт – дозволяє людям з інвалідністю не лише відновити фізичну форму, а й соціалізуватися, повернувшись до активного життя в громаді через формування спільноти «своїх» та подолання психологічних бар’єрів, стати творцями матеріальних і духовних цінностей суспільства. Наша країна, отримавши статус незалежності, обрала вектор інтеграції до прогресивного європейського простору, у якому діють правові норми підтримки людей з інвалідністю. Тому в Україні адаптивний спорт офіційно визнано окремим напрямом фізичної культури згідно із законом №9485, ухваленим у 2024 році, який релевантно характеризує державну політику щодо підтримки спорту інвалідів та створення адекватних місць для їх тренувань, та безбар’єрних просторів – середовищ, де кожна людина, незалежно від фізичних, когнітивних, вікових чи соціальних особливостей, має рівний, комфортний та безперешкодний доступ до всіх соціальних та спортивних об’єктів, медичних будівель і закладів освіти та усіх інших сфер суспільного життя. Тому, авторський колектив даної наукової публікації, у тексті статті, презентує соціальні аспекти адаптивного спорту, які дають можливість підкреслити глибокий гуманізм українського суспільства на противагу радянському, де герої війни мали статус безхатченків та жебраків.</jats:p>