Abstract
<jats:p>Стаття аналізує зв’язок творчості українського письменника Василя Стефаника з його польським перекладом Юзефа Чеховича у контексті літератури Галичини початку XX століття. Вона підкреслює, що обидва автори належать до епохи Молодої Польщі, зосереджуючись на екзистенційних темах, таких як смерть, минущість і міжпоколінські взаємини. Стефаник, пов’язаний з краківським середовищем, вирізняється лаконічністю, фраґментарністю й натхненням малярством, показуючи трагічність і існування сільської громади. Чехович, перекладаючи Стефаника, досвірно передає його атмосферу, додаючи власні стилізаційні та символічні елементи, які створюють міст між культурами. Обидва автори аналізують питання сенсу життя і долі індивіда, різнячись у зображенні страждання і минущості, але сходячись у роздумах про людську долю. Творчість Стефаника вплинула на польську літературу, вводячи в неї елементи української культури та реґіоналізми. Стаття підкреслює, що через літературний діалог і переклади можна будувати міжкультурні мости, збагачуючи обидві традиції.</jats:p>