Abstract
<jats:p>Астрономія – немолода наука, проте її термінологічна система потребує удосконалення, адже вона зазнавала різних впливів: від русифікації до засилля іншомовних та міжнародних одиниць. У невеликій за обсягом праці Івана Пулюя «Нові і перемінні зьвізди» переважають власне українські наукові терміни, однак більшість із них не увійшли до сучасної терміносистеми. Серед базових термінів сучасної астрономії виокремлюємо не надто часто вживане слово «зірка». Лексема «зоря» трапляється в тексті частіше й слугує основою для творення інших частин мови, таких як прикметник «зорявий», дієслово «зоріти», дієприкметник «зоріючий». На відміну від сучасної української мови, у Пулюєвій книжці майже повсюдно вжито праслов’янське «зьвізда», що пояснюємо як діалектними впливами, так і інтерференцією польської та чеської мов. Саме слово «звізда» стало твірною основою для складних термінів, наприклад, поняття «змінні зорі» передане словосполученням «перемінні зьвізди». У значенні «сузір’я», вчений використовує слово «громада» і його синоніми «гурт», «гурток». Варто зауважити, що самі сузір’я учений іменує і міжнародними назвами, і їх українськими відповідниками, такими як Віз, Велика Ведмедиця, Квочка. Питомо український термін «імла», який у сучасній українській мові замінило слово «туманність», Іван Пулюй вживає у формі множини. Слова «небо» й «небозвід» є синонімами, проте іменник «небо» в тексті чисельно переважає, хоча трапляється також цікава інверсійна конструкція «звід неба». У значенні «небосхил» виступає слово «крайовид», а в значенні «горизонт, обрій» – «виднокруг». Церковнослов’янське «вселенна» автор вживає на позначення поняття «всесвіт»: хоча трапляється і термін «всесьвіт». Зауважимо, що сучасні терміни «туманність всесвіту», «матерія всесвіту» і т. ін., утворені шляхом додавання іменника у формі родового відмінка зі значенням належності, є більш точними, оскільки дають змогу уникнути двозначності. Серед астрономічних термінів у праці Івана Пулюя переважають питомо українські одиниці. Коли ж ідеться про власні назви, автор надає перевагу міжнародним назвам планет, зірок та сузір’їв. Особливої уваги потребують терміни, яких немає в сучасному науковому вжитку, але вони могли би вдало замінити запозичення, оскільки стислі, мають прозору семантику та утворені за допомогою власне українських засобів.</jats:p>