Abstract
<jats:p>Анотація. У статті висвітлюється проблема духовно-світоглядного виховання школярів у процесі освоєння мистецьких творів, які типологічно належать до різних художніх систем – класичної культури, авангарду, постмодерну. Актуальність звернення до неї зумовлена цивілізіційними зрушеннями періоду кінця Модерну і необхідністю збереження індивідуальної та національної ідентичності в умовах посилення глобального контролю над психосферою. Концептуальна ідея дослідження полягає у необхідності аналізу та інтерпретації цінностей художньої культури відповідно до специфіки їх творення та arte-буття – міметизму, неміметизму, ігрової суті. Відповідно, нами визначено базові принципи виховної роботи – культуро-відповідності, субʼєктності, онтологічності; сформульовано педагогічні умови забезпечення ефективності процесу виховання світоглядних уявлень учнів старших класів, які стосуються засвоєння ними інтерпретативних установок для опанування текстів з імпліцитною та з експліцитною «відкритістю» художньо-світоглядного змісту (міметичних, неміметичних та ігрових). У дослідженні класифіковано і конкретизовано методи аналізу та інтерпретації мистецьких творів. З-поміж них: методи, які стосуються «внутрішньої» (знакової, духовно-енергетичної) сторони тексту та методи, що стосуються його «зовнішніх» звʼязків (історико-культурний, біографічний та ін.). Нами розроблено й упроваджено алгоритми освоєння художніх творів. Для напівфігуративних візуальних мистецтв запропоновано аналітичну схему, що базується на методі напівсимволічного семіозису і передбачає визначення змістового плану тексту і характеристику плану «вираження». Для неміметичних текстів, які належать до трансцендентальної системи, розроблено алгоритм, що засновується на медитативно-асоціативному методі та методі пост-адеквацій змісту.</jats:p>