<span>Українська мова як народна мова Русі</span>

<jats:p>&lt;p&gt;&lt;span&gt;У статті досліджується проблема історичного статусу української мови в контексті мовної ситуації Русі. Проаналізовано наукові дискусії щодо походження та еволюції української мови, а також критично розглянуто концепції, які заперечують її самобутність. На основі праць провідних мовознавців та аналізу писемних пам’яток показано безперервність розвитку української мовної традиції від раннього середньовіччя. Особливу увагу приділено взаємодії церковнослов’янської книжної мови з народнорозмовною основою та мовним рисам, зафіксованим у графіті Софії Київської XI–XII ст., які засвідчують існування живої руської (української) мовної практики. Зроблено висновок, що комплекс лінгвістичних і джерельних даних підтверджує функціонування української мовної традиції в Русі та її історичну тяглість. &lt;/span&gt;&lt;/p&gt; &lt;p&gt;&lt;b&gt;&lt;span&gt;Ключові слова:&lt;/span&gt;&lt;/b&gt;&lt;span&gt; українська мова, Русь, історія української мови, церковнослов’янська мова, графіті Софії Київської, мовна еволюція, історична лінгвістика.&lt;/span&gt;&lt;span&gt;&lt;/span&gt;&lt;/p&gt;</jats:p>