Abstract
<jats:p>Постановка проблеми. В умовах зростання інтересу сучасної лінгвістики до питань вивчення зв’язності тексту набуває особливої ваги й актуальності дослідження лексичної когезї як емоційного індикатора українського щоденникового дискурсу. Щоденниковий дискурс є вагомим фактографічним джерелом дослідження біографії діариста, вивчення психологічних аспектів його творчого доробку, світогляду й світовідчуття. Власне когезія дає змогу простежити структурно-семантичну цілісність щоденникового дискурсу, визначити засоби лексичної когезії в щоденниковому дискурсі Івана Чендея, визначити його емоційно-експресивну роль. Парадигма письменницькго щоденникового дискурсу становить цілісний комунікативно-прагматичний простір, у якому репрезентовано психологічні, комунікативні й соціальні аспекти діариста – майстра слова, творчої особистості, якій властивий високий рівень мовної свідомості, тривкий національний світогляд, національно-культурна самоідентифікація і мовна стійкість. Звернення до діарійної творчості Івана Чендея, українського письменника, який став однією із ключових постатей літературного Закарпаття ХХ століття, його думок і почуттів, секретів творчої «кухні» не випадкове, оскільки його двотомне видання щоденників не лише цінний документ його доби, що фіксує культурне й політичне життя краю, а й употужнює любов до України, Слова, Людей. Мета статті на матеріалі українського щоденникового дискурсу Івана Чендея проаналізувати лексичну когезію, визначити її емоційно-експресивний потенціал у тексті діаріуша; дослідити структуру речень, а також простежити ментальні схеми, які використовує діарист і реципієнт для розуміння текстів; з’ясувати частиномовну належність повторюваних складників, що сприяють експресивності дискурсу, його емоційній насиченості, увиразнюють думку діариста й – щонайважливіше – засвідчують багатогранність його мовостилю. Методи дослідження Під час дослідження використані загальнонаукові методи пізнання. Зокрема, застосовано описовий із прийомами наскрізної репрезентації та систематизації лексичної когезії, відбору й класифікації фактичного матеріалу. «дискурс-аналіз» дає змогу дослідити структуру речень, а також простежити ментальні схеми, які використовує діарист і реципієнт для розуміння текстів. Серед методів, які уможливлюють розкриття поставленої проблеми, виокремлено текстологійний і аксіологійний методи, а також метод психоаналітичної інтерпретації. Аксіологійний підхід визначає висвітлення змістового наповнення поняття, його пізнавальний потенціал у розкритті особливостей українського щоденникового дискурсу. Основні результати дослідження. Експресивний потенціал української мови широко представлений такими синтаксичними засобами як парцеляція, сегментація, ланцюжки номінативних речень, вставні конструкції, когезія тощо. Український щоденниковий дискурс вирізняється експресивністю, динамічністю, лаконізмом авторської думки. За допомогою експресивних засобів діарист привертає увагу реципієнтів до зображувальних подій, явищ, акцентує їхню увагу на окремих художніх деталях. Серед експресивних складників найуживанішим є лексичний повтор із синтаксичним поширенням. Щодо морфологічного віднесення повторюваності словоформ в українському щоденниковому дискурсі, то репрезентовані повтори, виражені різними частинами мови. Найактивніше повторюються: іменники, що зумовлено їхнім граматичним потенціалом; прикметники, дієслова, прислівники, особові й присвійні займенники, сполучники і сполучні слова, частки, звуконаслідувальні слова. У діарійному дискурсі Івана Чендея в окрему групу виокремлено часто вживані багатокомпонентні мовні побудови, у яких повторювальні складники уналежнено до різних частин мови. Привертають увагу повтори, які є редуплікованими формами з підсилювальним значенням. Зазвичай вони виражені прикметниками, прислівниками, які вказують на позначення форми, невеликої чи великої кількості, довжини, тривалості, чуттєвого відчуття, сприйняття, уяви, уявлення. Діарист вживає ланцюжок з п’яти дієслів із префіксом до-, що надає висловленій думці особливої динамічності та слугує якісно-виражальним засобом передавання його внутрішнього стану й поведінки, вказує на отримання негативного результату. Щоденниковий дискурс – це не лише запис подій, а й складна когнітивна побудова, яка формується через ментальні схеми діариста й реципієнта. Цей процес відкриває можливості для різних інтерпретацій, що вияскравлює щоденниковий дискурс як унікальне джерело індивідуального та колективного досвіду. Висновки і перспективи .Щоденниковий дискурс Івана Чендея засвідчує, що лексична когезія є його емоційно-експресивним індикатором, слугує важливим засобом вербалізації комунікативних стратегій та аксіологійних настанов діариста. Уживаючи в щоденнику різні типи повторів, діарист не лише поглиблює зміст висловлювання, а й актуалізує свою думку, висвітлює найпотаємніші порухи своєї вразливої, небайдужої душі, репрезентує різні життєві обставини й ситуації, а також вибудовує аксіологійну опозицію добро-зло. Діарист не просто ділиться з реципієнтом своїми думками й спостереженнями, а й послуговується повторами як засобом, що динамізує і надає певної ритмомелодики внутрішньому мовленню, яке визначається початковим комунікативним наміром діариста як суб’єкта мовленнєвої діяльності спілкуватися сам на сам. Проведення компаративного аналізу когезії в письменницьких щоденникових дискурсах – перспектива наших подальших досліджень. </jats:p>