Abstract
<jats:p>Анотація.Актуальність. У статті досліджено соціально-економічні аспекти рескілінгу як одного з ключових інструментів адаптації робочої сили до трансформацій ринку праці України в умовах воєнного стану. Повномасштабна війна, прискорена цифровізація та структурні зміни економіки зумовили масову професійну переорієнтацію населення і потребу у формуванні нової системи перекваліфікації. Скорочення робочої сили у 2023 році порівняно з 2021 роком приблизно на 40%, демографічні втрати, труднощі працевлаштування внутрішньо переміщених осіб і дефіцит актуальних навичок актуалізують рескілінг як механізм соціально-економічної адаптації. Рескілінг розглядається як елемент державної політики зайнятості, спрямований на підвищення конкурентоспроможності людського капіталу та соціальну інтеграцію вразливих груп населення.Методи. Застосовано системний, структурно-функціональний, соціально-конструктивістський та інституційний підходи, а також парадигму людського капіталу. Використано методи аналізу й синтезу, порівняльний метод і статистичний аналіз даних Державної служби зайнятості України, Міністерства економіки, МОП та аналітичних звітів ЄС за 2023–2025 рр.Результати. Запропоновано авторське визначення рескілінгу як соціально-економічного явища, що відображає процес цілеспрямованого оновлення або зміни професійних компетенцій з метою адаптації до структурних трансформацій ринку праці. Виокремлено основні ознаки рескілінгу та ключові чинники його активізації в умовах війни. Проаналізовано державні ініціативи з перекваліфікації та виявлено основні бар’єри розвитку системи рескілінгу.Висновки. Рескілінг у воєнних і поствоєнних умовах є стратегічним напрямом формування адаптивного ринку праці України та потребує розвитку міжсекторального партнерства, інституційної координації й урахування потреб вразливих соціальних груп.</jats:p>