Abstract
<jats:p>Актуальність. У сучасному суспільстві формується певний запит на персоналізацію медицини. Включення екзистенціального виміру людської самості в медичну теорію і практику відповідатиме потребі суспільства в «олюдненні» медицини. У останній чверті ХХ століття виникає концепція «екзистенціальної медицини», яка набуває поступового поширення у західній науковій думці. Проте у вітчизняній науці ця концепція та її підходи до питань здоров’я і хвороби є мало вивченими. Метою дослідження є експлікація ключових положень екзистенціальної медицини, зокрема її підходів до феноменів здоров’я і хвороби. Результати. Основу для екзистенціального підходу в медицині було вироблено під час багаторічних зустрічей М. Гайдеггера зі швейцарськими лікарями-психотерапевтами в Цолліконі. За матеріали цих зустрічей М. Босс виклав своє бачення принципів екзистенціальної медицини. Подальший розвиток концепція екзистенціальної медицини набуває у сучасних дослідників П. Вілберга, К. Аго та ін. Екзистенціальна медицина шукає не стільки причини або симптоми хвороби, скільки її сенс і є «медициною полів усвідомленості». Усередині кожного поля усвідомленості є «первинні феномени», які не можуть бути редуковані або пояснені за допомогою фізичних феноменів. Хвороби мають розглядатися як «первинні феномени», тобто як смисли, які лише «стають зримими» через конкретні прояви. Здоров'я полягає в здатності екзистенції реалізовувати свій «буттєвий потенціал» за допомогою тіла. У такий спосіб те, що традиційно вважається хворобою, цілком може виявитися або частиною здорового стану, або умовою переходу до нього.Висновки. З’ясовано, що сучасний стан медицини та наявна незадоволеність редукціоністськими підходами до її реалізації викликають потребу у «персоналізованій» медицині, перспективним варіантом якої є екзистенціальна медицина. Експліковано термінологічний апарат та ключові ідеї екзистенціальної медицини, зокрема її підходи до феноменів здоров’я і хвороби.</jats:p>