Abstract
<jats:p>Прогрес людства завжди був пов’язаний із підкоренням природи, яке в останні десятиліття вийшло на новий рівень. Інновації є одним із визначальних факторів взаємодії людини з природою, минулих і поточних змін у довкіллі. Однак сучасна теорія інновацій недостатньо пояснює інновації як фактор перетворення природи, що є актуальним у зв’язку з екологічними викликами. Філософським і науковим підґрунтям для осмислення людством власної ролі в еволюції Землі, доктрини перетворення природи є вчення В.І. Вернадського про ноосферу, яке дає змогу доповнити теорію інновацій. У статті узагальнено ключові ідеї В.І. Вернадського і на цій основі сформульовано підстави для подальшого розроблення ноосферної теорії інновацій. Джерельну базу дослідження склали напрацювання В.І. Вернадського у галузі біосфери, ноосфери, історії науки; теорія інновацій; концепції антропоцену та сталого розвитку; наукові розробки у сфері екології, природокористування, антропології, технологічного прогресу, світової динаміки, глобальних викликів (меж зростання). Застосовано методи історико-філософського аналізу, системно-структурного та концептуального моделювання. Ключові ідеї вчення про ноосферу пов’язані з обґрунтуванням: живої речовини як геологічної сили; розуму та організованої праці як основи перетворення біосфери (природи); планетарного впливу людини на природу та виникнення ноосфери; духовності як основи розвитку ноосфери; наукової думки як головної сили перетворення планети. З урахуванням учення про ноосферу запропоновано переглянути інноваційну теорію, зробивши акцент на визнанні інновацій рушієм ноосферної еволюції, новому розумінні людини, усвідомленні ролі колективного розуму та ключового значення духовно-культурного виміру інноваційної діяльності. Наголошено на важливості врахування не лише матеріального, а й духовного виробництва у широкому сенсі. Це потребує розуміння впливу духовності на інновації та впровадження ноосферної перспективи у розвиток самої духовності для збалансування матеріальних і нематеріальних орієнтирів людини, що сприятиме соціально-екологічній сталості. Такий підхід дає змогу вийти за межі суто технократичного і економічного розуміння інновацій, відкриваючи шлях до досягнення нової гармонії людини і природи та переходу до збалансованого розвитку ноосфери.</jats:p>