Abstract
<jats:p>Анотація. У статті розглянуто компетентність спілкування як базовий складник професійної культури медичної сестри, що поєднує лінгвістичну, етичну, психологічну та соціокультурну готовність фахівця до ефективної міжособової взаємодії в медичному середовищі. Проаналізовано сутність понять «компетентність», «спілкування». З’ясовано їх інтегроване значення з погляду сучасної медсестринської освіти як специфічну характеристику, що поєднує професійні знання, етичні орієнтири, психологічне ставлення і здатність до гуманної взаємодії з усіма учасниками лікувального процесу. Визначено структурні та змістові компоненти компетентності спілкування, їх функціональні особливості. Обґрунтовано значущість медсестринської мовленнєвої взаємодії в процесі реалізації гуманістичної парадигми медсестринства, підвищення якості надання медичних послуг з позиції повноцінного учасника лікувального процесу, де актуальності набуває не лише залученість здобувачів освіти до механічного виконання лікарських призначень (підготовка пацієнта до обстежень, виконання інвазивних маніпуляцій, асистування під час оперативних втручань різної складності тощо), але й ціннісний мовний аспект цієї діяльності, її аксіологічний потенціал в особистісному розвитку студента. Акцентовано увагу на необхідності осмислення та усвідомлення зазначеної компетентності як інтегрованої практичної навички, системної особистісно-професійної характеристики, що визначає якість взаємодії в медичному середовищі. Наголошено на поєднанні когнітивних, емоційних, мовленнєвих та моральних ресурсів особистості, які забезпечуватимуть ефективну взаємодію в процесі лікування й догляду за пацієнтами. Зроблено висновки щодо необхідності цілеспрямованого системного формування компетентності спілкування в процесі професійної підготовки майбутніх медичних сестер задля підвищення якості надання медичних послуг населенню.</jats:p>